🕯 У четверту суботу листопада ми традиційно вшановуємо пам’ять мільйонів українців, життя яких обірвав штучний голод – геноцид, спланований та здійснений тоталітарним комуністичним режимом.
Голодомор 1932-1933 років і масові штучні голоди 1921–1923, 1946–1947 років стали найжахливішою зброєю, спрямованою не лише на фізичне знищення українців, а й нашої національної ідентичності, культури та мови.
Запалюючи свічки пам’яті, маємо усвідомити: тим, хто пережив голодомори, вдалося зберегти не лише життя, а й нашу мову – попри заборони, репресії та умисне зросійщення. Це урок незламності для всіх нас.
Сьогодні, коли Україна знову протистоїть намаганням росії знищити нашу державність та ідентичність, ми, схиляючи голови перед пам’яттю жертв голодоморів, маємо взяти на себе обов’язок не лише берегти пам’ять про цю трагедію, але й захищати та утверджувати українську мову – символ нашої незнищенності та запоруку майбутнього України.
Вічна пам’ять загиблим.
Пам’ятаймо про минуле заради майбутнього!
