25 лютого Україна згадує день народження жінки, яка стала не просто письменницею, а символом сили духу, незламності й любові до рідного слова. Леся Українка — це не лише сторінки підручників. Це голос, що звучить і сьогодні, коли українці знову виборюють право бути собою.
Не просто поетеса зі шкільного підручника.
Жінка, яка писала, коли було боляче.
Яка вірила в Україну, коли в неї не вірили.
Яка довела: сила — це не відсутність болю, а здатність жити попри нього.
І сьогодні її слова звучать так, ніби написані про нас.
Бо справжні тексти не старіють.
Леся Українка уособлює в собі образ сильних, незалежних та діяльних українок, які протистоять труднощам та борються за свої права. Письменниця активно просувала ідеї фемінізму та гендерної рівності, зокрема, право жінок на особисте життя, тіло та гроші. Тому не дивно, що саме дату її народження хочуть впровадити в якості Дня української жінки.
В її руках — калина й колос жита,
І теплий дім, і світло у вікні,
Бо українська жінка — це молитва,
Що сходить сонцем у новому дні.
Ніжні, добрі, щирі, люблячі, горді, нескорені наші жінки, матусі, сестри, бабусі і донечки. Наші берегині тепла, затишку та любові. Нехай завжди і всюди береже вас Господь. І дарує мир, добро та затишок у родині, у країні та у оселі. Нехай усі дружини дочекаються своїх чоловіків, матусі – синів, а донечки – батьків. Миру нам усім!
