Сьогодні у гімназії на годині історичної пам’яті згадати одну з найтрагічніших сторінок в історії нашого народу. Голодомор 1932–1933 років – це не лише страшна трагедія, але й урок, який ми маємо пам’ятати. Це був час, коли голод став зброєю, а мільйони невинних людей стали жертвами цієї зброї, пам’ятаємо, щоб зрозуміти масштаби трагедії та не допустити її повторення.
Не звільняється пам’ять,
Відлунює знову роками
Я зітхну… Запалю обгорілу свічу.
Помічаю: не замки – твердині, не храми –
Скам’янілий чорнозем –
Потріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються в десятиліття
З далини, немов з кам’яної гори надійшли.
Придивляюсь: Вкраїна – двадцяте століття.
І не рік, а криваве клеймо
«Тридцять три»
Ми пам’ятаємо мільйони українців, чиї життя були обірвані цією трагедією. Пам’ять про них – це не лише наша шана до їхньої долі, але й наш обов’язок перед майбутніми поколіннями.
